Кольорове життя

Колір та емоції людини

Аня — Fri, 14 Nov 2014 06:54:28 GMT

У "Вченні про колір" І.В. Гете писав: "колір - продукт світла, що викликає емоції". Коли ми кажемо: „почорнів від горя; почервонів від гніву; позеленів від злості; посірів від страху", то не сприймаємо ці вирази буквально, а інтуїтивно пов'язуємо емоціональні переживання людини зі здатним виразити їх кольором. Першим фактом, з яким стикався кожен дослідник відношення емоції - колір є те, що воно не носить випадкового характеру, емоції і колір „зчеплені" між собою на дуже глибокій основі. Кольори не є знаками емоцій, що здатні асоціативно викликати або виражати те або інше почуття, вони виникають перед людиною самі, як емоції, точніше, як об'єктивно втілені емоції. Чому це так?Один із засновників експериментальної психології В. Вундт в "Основах фізіологічної психології" (1880) описує органічний взаємозв'язок відчуттів і почуттів. Філогенетично відчуття і почуття нерозривно пов'язані між собою. Для ряду модальностей, особливо інтерорецептивних (органічних), характерно, за словами Вундта, майже „бездоганне поглинання почуттям" усіх інших частин почуттів. В першу чергу це почуття задоволення і незадоволення. Вплив подразника викликає не тільки почуття (сенсорний компонент), але і почуття по відношенню до цього відчуття. Можна сказати, відчуття "пристрасне".Другим суттєвим фактором являється достатньо жорстка ступінь "закріпленості" за певним кольором певних емоцій. Психічно здорова людина, як дорослий, так і дитина, починаючи з 3-4-х років, коли він може фіксувати свої враження, розуміє емоційний зміст основних кольорів і може їх диференціювати по емоціональному знаку.Колегою професора Кракова Л.А. Шварц було виявлено помітну зміну колірної чутливості (порогів кольоровідмінності) в залежності від емоційного стану людини. Позитивні емоції, наприклад, радість, виявилися пов'язаними з підвищенням чутливості до червоного і жовтого і з пониженням - до синього та зеленого. При переживанні негативних емоцій спостерігалася обернена картина: чутливість до синього та зеленому збільшувалася, а до жовтого і червоного знижувалася. Цікаво, що вказані зміни кольорової чутливості відмічалися не тільки при актуальному переживанні емоцій, але і при спогадах про приємні або неприємних подіях. Тим самим, експериментальні дослідження Л.А. Шварц підтверджують положення Вундта про органічний зв'язок відчуттів та емоцій.Результати наукових робіт показують, що колір пов'язаний з емоціями на найрізноманітніших рівнях психічної діяльності людини вже з раннього дитинства і ядро кольороемоціональних значень є принципово схожим у дітей і у дорослих.В.Ф. Петренко і В.В. Кучеренко вивчали можливість діагностування емоційних станів піддослідних методом надання кольорових переваг (тест Люшера). З ціллю верифікації результатів емоційні стани викликалися у піддослідних за допомогою гіпнотичного впливу. Знаходячись в такому стані "радості", піддослідні частіш за все надавали перевагу червоному і жовтому, а відштовхували коричневий і чорний. Прищеплення "почуття провини" викликало надання переваги сірому і синьому кольору, а червоний і жовтий, навпаки відійшли в кінець кольорового ряду.А.М. Еткінд (1979; 1980-1985) провів серію досліджень кольороемоційних значень у дорослих. В першій роботі (1979) вивчалося спряження восьми кольорів тесту М. Люшера з 9 основними емоціями за К. Ізардом. В таблиці 8 представлені частоти асоціацій кольорів (в з емоціональними факторами Ізарда (в кожний фактор включено по три окремих емоції).Емоція радості, що відображає факт задоволення потреби (або її перевиконання), тобто, психофізіологічно і психологічно проставлена першим трьом і в своєму колірному значенні протилежна негативним переживанням.Що стосується таких емоцій як "цікавість", "здивування", "огида", "сором", то їх колірні профілі далеко не так однозначні і психологічно зрозумілі. Складається враження, що піддослідні дуже затруднялися при визначенні колірних профілів, що мають, на відміну від попередніх, значно меншу степінь внутрішньої злагодженості.

Колір і характер

Аня — Fri, 14 Nov 2014 06:53:21 GMT

Різноманітність теоретично-методичних підходів у вивченні індивідуальних та типологічних особливостей людини значно затрудняє продуктивне порівняння результатів, отриманих при дослідженні взаємозв'язків між відношенням до кольору і характером. Взагалі використовується поняття „характер" достатньо умовно - як позначення стійких зовнішніх факторів (що стосуються поведінки), що себе проявляють та внутрішніх (психічних) умов. Найчастіше спеціально не диференціюється поняття темперамент, характер, особистість, оскільки в різноманітних психологічних школах їм дається найрізноманітніше трактування, а також тому, що дійсно не так важливо яка із перерахованих інстанцій надає більшого впливу на відношення суб'єкта до кольору, а важливо встановити, що подібний вплив взагалі існує.Л.П. Урванцев (1981) говорив про наявність залежності між наданням переваг у кольорі та факторами "екстраверсії" та "нейротизму" за Айзенком. Піддослідні з високими показниками нейротизму лише невелику кількість кольорів оцінюють нейтрально. Кількість кольорів, яким вони надають перевагу у інтровертів в два рази менше, ніж у екстравертів. Останні частіше обирають відтінки червоного і жовтого і рідше - синього та зеленого. У інтровертів Л.П. Урванцев відмічає протилежну тенденцію.
У дослідженні І.М. Дашкова та Є.А. Устиненко (1980) кореляції між наданням переваг у кольорі (за тестом Люшера) і факторами посібником з питаннями Айзенка виявлено не було.При дослідженні 100 студентів отримана пряма кореляційна залежність між наданням переваг червоному кольору і рівнем екстраверсії. Піддослідні з високими показниками екстраверсії достовірно частіше надавали перевагу червоному, ніж піддослідні з низьким рівнем екстраверсії (інтроверсією). В ході дослідження був виявлений факт високого рівня схожості у виборі кольорів піддослідних з полярними оцінками по шкалі "екстраверсія". Особливо, це відноситься до червоного кольору: і виражені екстраверти та інтроверти виявляли найчастіше надання переваги саме йому. Мабуть, це відобразилося на відносно невисокому показнику лінійної кореляції Персона для червоного кольору. Факт цієї схожості підтверджує припущення А.М. Еткінда (1985) про переважно нелінійний характер зв'язку між колірними виборами та оцінками рис особистості за допомогою опитувальних методів.
При всій заманливості знаходження певного, стійкого зв'язку між особистими рисами людини та його відношенням до кольору, слід визнати, що шлях пошуку лінійної кореляційної залежності між виборами кольору та показниками особистих опитувань є малоперспетивним.В якості альтернативи можна розглядати підхід, запропонований самим М. Люшером в книзі "Чотирикольорова людина" (1977), де основою типології характерів служить сам колір.Значно об'єднує можливості вивчення зв'язків кольору з типовими особливостями особистості людини те, що дослідники, як правило, використовують лише один засіб виявлення відношення людини до кольору - метод кольорових переваг. Тому викликає особливу цікавість робота І.Г. Безпалько (1975), в якій вивчалося співвідношення між порогами кольоророзрізняння та симатотипамію. Було виявлено, що середні величини колірних порогів для пікніків та астеніків різко та достовірно відрізняються між собою по всьому спектру кольорів. Колірні пороги у пікніків перевищували аналогічні астеніків. При чому, ці відмінності значно перевищували коливання колірних порогів, обумовлені зміною емоційного стану. У пікніків зі зміною емоційного стану виникала якісна зміна профілю порогів кольоророзрізняння (співвідношення порогів червоного та синього), а у астеніків - кількісне. Автор роботи не виключає, що подібні відмінності між пікніками та астеніками можуть мати відношення до запропонованої Е. Кречмером (1924) структурі емоціональності у даних симатотипів (диатетична шкала настрою пікніка: від веселощів до смутку, психоестезична - астеніка: від підвищеної до пониженої чутливості).Ще одним обмеженням, що служить можливістю знаходження взаємозв'язку між відношенням до кольору та характером слід визнати обмежене число показників, що характеризують особливості надання переваг у кольорі у людини. Очевидно, що тільки колірних рангів явно недостатньо для виявлення можливих кореляцій. Спробою подолання цього обмеження стало дослідження І.І. Кутько (1997) про взаємозв'язки надання переваг у кольорі та акцентуацією характеру у підлітків.

Символіка кольору

Аня — Fri, 14 Nov 2014 06:50:21 GMT

Символіка кольору опирається на об'єктивні особливості психіки, на все можливі асоціації, нерідко доволі прості: зелений - весна, пробудження, надія; синій - небо, чистота; червоний - вогонь, кров; жовтий - сонце, життя; чорний - темнота, страх, незрозумілість, смерть. Таке мотивування має в свій основі життєвий досвід, який доповнюється міфологічними, релігійними та естетичними поглядами. Як правило, синій колір означає мислення, жовтий - інтуїцію, червоний - переживання, зелений - функцію сприйняття. Але буває, так що в одному і тому ж кольорі поєднуються протилежні значення, наприклад, жовтий - жіночність та зрада. З іншого боку одному і тому ж абстрактному поняттю відповідають різні кольори: любов - материнська - білий, - до Бога - синій, - до себе - жовтий, - до коханого - червоний, до друга - зелений, секс - чорний.Це можна сказати про максимально насичені кольори, так як при зміні кольору його символіка теж змінюється, так, наприклад, червоний - активність, пристрасть, при добавленні білого стає рожевим, що символізує ніжність. При добавленні чорного стає бордовим, що має „аморальний" символістський зміст. Найурочистіше сполучення - це білий, червоний і позолота. Постійні і канонізовані значення кольорів в геральдиці.В таблиці 9 приведені дорогоцінні метали та камені, що відповідають даним кольорам, а також символістичні значення, якими геральдика наділяє певні кольори. Колір здатний викликати певний емоційний і душевний стан, але один і той же колір у людей різних народів викликає різні емоційні враження, наприклад, у Європі траур чорного кольору, А у Китаї та Японії, навпаки, білий. Зелена барва для європейців символізує мирні надії, а в країнах ісламу це барва бойових стягів. В Європі фіолетовий колір символізує дружбу, велич, розкіш. Це колір єднання. Він уособлює чоловічу силу, злагоду, колективні цінності. А в Японії цей колір виражає сум, біль.