Кольорове життя

Ознайомлення з кольором на заняттях з малювання

Аня — Fri, 14 Nov 2014 06:57:46 GMT

Уміння розрізняти і називати кольори - важливийкрок у розвитку дитини. На сучасному етапі існує досить багато методик ознайомлення дітей з кольором. Перша авторська методика, яка буде розглянута нижче, це методика «Кожен
мисливець бажає знати, де сидить фазан», розроблена Н. А. Зайцевим. Головне посібник цієї методики - кубик-трансформер 80х80 мм, що міститься укартонний куб - упаковку розміром 120х120 мм., І додається до кубику ще і 71 картонна картка, а також методичне керівництво. Практично кожне заняття необхідно будувати зперегляду високохудожніх слайдів в музично-поетичному супроводі. Після перегляду слайдів знайомство з темою продовжується в ході бесіди, яка може включати демонстрацію наочних посібників і читання невеликих літературних творів. Завершальним етапом кожного заняття є практична робота, на якій проходить демонстрація художніх прийомів і технік. На багатьох заняттях широко практикується використання колірних квадратиків. Робота з ними багато в чому сприяє формуванню у дітей здатності сприймати тонкі градації кольору.
Робота по ознайомленню дітей з кольором проводитися в рамках теми. Теми розташовані в наступній послідовності:
1. Світ навколо нас (знайомство з натуральними фарбами в природі, шматочок
буряка, вуглинка)
2. Різнобарвна природа (знайомство з різнобарв'ям)
3. Гармонія в природі (гармонійні поєднання кольорів)
4. Пори року (кольорові гами)
5. Сім кольорів веселки
6. Червоний колір в природі
7. Помаранчевий колір в природі
8. Жовтий колір в природі
9. Зелений колір в природі
10. Блакитний колір в природі
11. Синій колір в природі
12. Фіолетовий колір в природі
13. Диво білого кольору та інші. Усього їх тридцять дві теми.
Таким чином, діти знайомляться з квітами, його проявами у природі, їх відтінками, а також навчаються використовувати колір в зображенні свого емоційного ставлення до об'єкта. Дана методика розрахована на дітей 5-16 років. Розглянемо ще одну авторську сучасну програму по ознайомленню з кольором дошкільнят віку 5-7 років - розробка Н.В. Дубровської «Ігри з кольором». Дубровська пропонує педагогам, організовуючи заняття по ознайомленню дітей 5-7 років з кольором, ставити навчальні завдання відповідно до віку дітей, рівнем їх образотворчих умінь і навичок. Діти можуть відставати від своїх однолітків чи випереджати їх у заняттях з образотворчого мистецтва, тому на думку Дубровської, педагогу доцільно провести кілька спеціальних діагностичних занять спільно з психологами. [11; 18] Потім розподілити дітей на підгрупи. Даная програма ставить наступні задачі для дітей 5-6 років: знайомство з колірними еталонами на прикладі колірного кола; знайомство з додатковими кольорами на
прикладі колірних вправ; розширення уявлень про колірних відтінках на прикладі роботи з папером; розвиток дрібної моторики і координації рухів; виховання естетичного , емоційно забарвленого сприйняття кольору; розвиток зорової уваги,
почуття ритму кольору; збагачення активного словника на прикладі опису і характеристики різних кольорів з використанням прикметників і дієслів Для дітей 7 років фундаментальні завдання: навчання широкого використання кольорів і відтінків при створенні зображень; розширення уявлень про колірні палітрах; збагачення словникового запасу назвами квітів і відтінків; розвиток асоціативно-образного мислення: вміння аналізувати порівнювати кольори, описувати явища природи. У книги представлені ігрові заняття. На попередніх заняттях необхідно педагогу усвідомити цю ігрову мотивацію, для того щоб діти виконували гри запропоновані автором. У ході аналізу авторських програм було встановлено, що ознайомлення дітей з
кольором необхідно проводити в процесі ознайомлення з навколишнім світом і на заняттях з образотворчої діяльності, для найбільш ефективного сприйняття кольору предметів і явищ.

Надання переваг у кольорі дитячого віку

Аня — Fri, 14 Nov 2014 06:57:17 GMT

Експериментальне вивчення надання кольорових переваг дітей дошкільного віку в XIX столітті спочатку було пов'язано з проблемою вікових меж здатності розрізняти кольори. В огляді К.В. Бородіна (1972) приводяться результати цих робіт і робиться висновок про відсутність будь-якої закономірності н наданні переваг у кольорі у дітей: "... взагалі не існує певного порядку надання переваг у кольорі".В таблиці 4 зведені воєдино результати 12 експериментальних робіт: У.Ю. Уффельмана (1881), У.А. Біне (1890), м. Шинна (1905), У.А. Габбіні (1893), Р. Мардесена (1903), Ч. Майерс (1908), Е. Вулі (1909), В.П. Бражас (1911), В. Прейєра (1912), К. Валентайн (1914), Р. Степлз (1932), що дало можливість виявити ведучу тенденцію в наданні переваг у кольорі. Р. Франсе в "Психології естетики", а також М. Сент-Джодж і В Уолтом роблять висновок про "вродженості в наданні кольорових переваг у дітей". За їх даними, діти у віці до одного року незалежно від національності і місця проживання надають перевагу однаковим кольорам: червоному, жовтому та помаранчевому. Меншою популярністю користуються синій, зелений і фіолетовий.Любов дітей до кольорів "активної сторони" проявляється і в їх малюнках. В роботі В.С Мухіної (1981) показано, що діти дошкільного і молодшого шкільного віку частіше за все використовують в своїх малюнках кольори з характеристиками "яскравий", "світлий", "чистий". Надання переваги у них настільки виражена, що діти намагаються використовувати ці кольори при малюванні якомога частіше, що в свою чергу, призводить, з точки зору дорослого спостерігача до нереалістичного зображення. Так виникають червоні і жовті будинки, літаки, люди, дерева і т.д. Похмурі, холодні, темні відтінки використовуються дітьми (особливо до 5-ти років) тільки в тих випадках, коли дорослий просить їх намалювати дещо неприємне для дитини. При цьому, діти могли давати пояснення типу: „чорне-брудне-негарне".При обґрунтуванні свого вибору в кольорі діти не спираються на предметні асоціації кольору, а виходять з вражень, що викликає у них той або інший певний колір. Яскраві кольори їх радують і приваблюють, погляд дитини сам тягнеться за таким кольором. Причому, слід відмітити, що вплив червоного, жовтого та інших яскравих кольорів не дратує дітей молодшого віку, а навіть заспокоює, дозволяє дитині почувати себе комфортно. Засновник Вальдорфської школи педагогіки Рудольф Штейнер радив вихователям використовувати червоний колір для заспокоєння дитини трьох-чотирьох років.Подібні факти дають підставу вважати, що нервова система здорової дитини дійсно об'єктивно потребує енергетичного впливу довгохвильової частини спектру (переважно); яскраві, світлі відтінки надають впливу на ЦНС, без якого вона обійтись не може. Кольори можна порівняти з вітамінами, необхідними дитині для свого росту і розвитку, і по аналогії з явищем авітамінозу, влучно сказати про "кольорову депривацію", яка може призвести до затримки і порушення нормального ходу розвитку нервово-психічної діяльності дитини. В цьому зв'язку, можна припустити, що так звані "нічні страхи" дітей молодшого шкільного віку, при яких дитина не може заснути в темній кімнаті із-за страху перед її чорнотою і вимагає привідкрити двері або увімкнути світло, пов'язані, крім усього іншого, і з кольоровою (світловою) деривацією". Страх дитини, тим самим, відображає фрустрацію, можливо, загостреної потреби в дії кольору на його ЦНС.Не дивлячись на різноманітність методологічних підходів і методик дослідження в розглянутих роботах, тенденція надання переваг у дітей світлим стимулам проявляє себе постійно.

Колір в інтер’єрі дитячої кімнати

Аня — Fri, 14 Nov 2014 06:56:42 GMT

Колір в інтер’єрі дитячоїкімнати має дуже велике значення: дитяча повинна бути не тільки красивою, але і комфортною та функціональною. Крім того, дизайн дитячої повинен подобатися і дитині, і його батькам.Батьки часто воліють оформляти дитячу кімнатув нейтральних пастельних тонах. Однак діти люблять яскраві кольори. Тому інтер’єр, який батькам здається ніжним і милим, для дитини буде просто-напросто нудним.Але повністю оформляти дитячу в яскравих кольорах не можна: ця кімната призначена не тільки для занять та ігор, але і для відпочинку. Велика кількість яскравих кольорів буде заважати дитині розслабитися, спокійно заснути ввечері.Тому в інтер’єрі дитячої повинні бути присутніми як яскраві, так і спокійні кольори. Є кілька варіантів поєднання кольорів в дитячій кімнаті, у кожного їх них є свої переваги і недоліки.Перший варіант — це поєднання нейтральних стін і підлоги з яскравими меблями і аксесуарами. Його основна перевага полягає в простоті реалізації та зручність в експлуатації. У такому інтер’єрі стіни, підлога, стеля і частина меблів мають яскраві колір, а аксесуари (подушки, покривала, дрібнички) і решта меблів яскраві.Важливо пам’ятати, що аксесуари повинні бути яскравими, але не надто строкатими: Велика кількість яскравих акцентів різних кольорів буде тільки дратувати. Виберіть для аксесуарів один-два яскравих кольори, інакше інтер’єр вийде занадто хаотичним.Другий варіант — це зонування приміщення. У такому випадку зона відпочинку і сну оформляється переважно в пастельних тонах, а в «денний» зоні (там, де дитина вчиться і грає) використовується більше яскравих кольорів, стимулюючих розумову і фізичну активність.До речі, яскраві кольори для дитячої важливо правильно вибрати. Щоб вони не були дратівливими, потрібно вибиратинасичені відтінки природних кольорів, наприклад, морквяно-оранжевого, яблучно-зеленого, небесно-блакитного і т. п. У дитячій потрібно використовувати натуральні соковиті кольори з літньої або фруктової палітри.Вибираючи кольори для оформлення дитячої, дуже важливо враховувати думку самої дитини — В першу чергу дитяча кімната повинна подобатися йому самому, а не батькам або кому б то не було ще. Запитайте у дитини прямо, які кольори він любить, не потрібно робити припущення і тим більше — слідувати стереотипам («дівчатка люблять рожевий колір, а хлопчики — блакитний»).Пам’ятайте, що інтер’єр, який здається стильним дорослому, буде здаватися нудним дитині (так, ми це вже говорили, але не завадить повторитися). Тому не потрібно боятися контрастних колірних поєднань, якщо вони подобаються вашій дитині. Кімната, виконана в одному-двох кольорах, буде нудною для дитини, навіть якщо ви будете використовувати і спокійні, і яскраві відтінки.Але і міру дотримуватися теж потрібно, особливо при використанні в інтер’єрі відтінків червоного і оранжевого. Дуже важливо досягти колірного різноманіття, не вдарити в крайність — зайву строкатість.Кімната дитини повинна бути яскравою і життєрадісною, але при цьому поєднання кольорів в інтер’єрі дитячої має бути збалансованим: яскраві кольори будуть стимулювати активність, а пастельні — «гасити» її, коли це необхідно.

Кольорова гама в природі.

Аня — Fri, 14 Nov 2014 06:55:56 GMT

Пробудження природи відбувається непомітно: тане сніг, біжать струмки, весело щебечуть птахи, то тут, то там видніються перші жовті квіти мати-й-мачухи. Ще трохи і ... ось вона, Весна, Природа прокинулася і почала одягатися в нові одягу з листя і квітів. Людина, як і все живе на планеті, підданий глобальним змінам. Придивіться до оточуючих Людям. Вчора це була безлика темна «зимова» маса людей, а сьогодні кожна людина, як крапля, яка переливається під сонцем, намагається виділитися із загальної маси, створюючи весняний настрій собі та іншим. Ми рідко замислюємося над тим, яке значення в нашому житті має колір. Звичка бачити небо - синім, траву - зеленою, а кров - червоної така сильна, що інших поєднань ми не можемо собі уявити. Наш настрій, поведінку, самопочуття тісно пов'язані з колірною гамою навколишнього середовища - кольором ландшафту, інтер'єру приміщень, одягу.

Фізичний вплив кольору

Аня — Fri, 14 Nov 2014 06:55:12 GMT

При фізичній дії мова йде про вплив кольору на фізіологію людини. Об'єктивний вплив кольору підтверджено експериментальним шляхом і залежить від кількості та якості кольору, періоду дії, особливостей нервової системи, віку, статі та інших факторів. Безпосередньою фізіологічною дією на весь організм людини пояснюються явища, викликані червоними та синіми кольорами, в особливості при максимальній їх насиченості. Червоний колір збуджує нервову систему, викликає прискорення дихання та пульсу, а також активізує роботу м'язевої системи. Синій колір надає гальмівного впливу на нервову систему. Червоний, жовтий, помаранчевий кольори є кольорами екстраверсії, тобто імпульсу, оберненого назовні. Група синього, фіолетового, зеленого, навпаки, для пасивної інтроверсії та імпульсі обернених всередину. Помаранчевий та червоний кольори, збуджуючи разом із зоровим і слуховий центр мозку, що викликає удаване збільшення гучності шумів. Не позбавлено основи, що ці активні кольори часто називають „кричущими". Зелений і синій, заспокоюючі кольори, послаблюють збудження слухового центру, тобто як би послаблюють або компенсують гучність шумів. Жовто-коричневий колір здається сухим, зеленовато-синій - вологим, рожевий - солодким, червоний - теплим, помаранчевий - кричущим, фіолетовий тяжким, жовтий - легким. Цю дію кольору неможна пояснити асоціаціями. Воно викликано синестезією, тобто збудженням одного органу почуттів при подразненні іншого.

Колір та емоції людини

Аня — Fri, 14 Nov 2014 06:54:28 GMT

У "Вченні про колір" І.В. Гете писав: "колір - продукт світла, що викликає емоції". Коли ми кажемо: „почорнів від горя; почервонів від гніву; позеленів від злості; посірів від страху", то не сприймаємо ці вирази буквально, а інтуїтивно пов'язуємо емоціональні переживання людини зі здатним виразити їх кольором. Першим фактом, з яким стикався кожен дослідник відношення емоції - колір є те, що воно не носить випадкового характеру, емоції і колір „зчеплені" між собою на дуже глибокій основі. Кольори не є знаками емоцій, що здатні асоціативно викликати або виражати те або інше почуття, вони виникають перед людиною самі, як емоції, точніше, як об'єктивно втілені емоції. Чому це так?Один із засновників експериментальної психології В. Вундт в "Основах фізіологічної психології" (1880) описує органічний взаємозв'язок відчуттів і почуттів. Філогенетично відчуття і почуття нерозривно пов'язані між собою. Для ряду модальностей, особливо інтерорецептивних (органічних), характерно, за словами Вундта, майже „бездоганне поглинання почуттям" усіх інших частин почуттів. В першу чергу це почуття задоволення і незадоволення. Вплив подразника викликає не тільки почуття (сенсорний компонент), але і почуття по відношенню до цього відчуття. Можна сказати, відчуття "пристрасне".Другим суттєвим фактором являється достатньо жорстка ступінь "закріпленості" за певним кольором певних емоцій. Психічно здорова людина, як дорослий, так і дитина, починаючи з 3-4-х років, коли він може фіксувати свої враження, розуміє емоційний зміст основних кольорів і може їх диференціювати по емоціональному знаку.Колегою професора Кракова Л.А. Шварц було виявлено помітну зміну колірної чутливості (порогів кольоровідмінності) в залежності від емоційного стану людини. Позитивні емоції, наприклад, радість, виявилися пов'язаними з підвищенням чутливості до червоного і жовтого і з пониженням - до синього та зеленого. При переживанні негативних емоцій спостерігалася обернена картина: чутливість до синього та зеленому збільшувалася, а до жовтого і червоного знижувалася. Цікаво, що вказані зміни кольорової чутливості відмічалися не тільки при актуальному переживанні емоцій, але і при спогадах про приємні або неприємних подіях. Тим самим, експериментальні дослідження Л.А. Шварц підтверджують положення Вундта про органічний зв'язок відчуттів та емоцій.Результати наукових робіт показують, що колір пов'язаний з емоціями на найрізноманітніших рівнях психічної діяльності людини вже з раннього дитинства і ядро кольороемоціональних значень є принципово схожим у дітей і у дорослих.В.Ф. Петренко і В.В. Кучеренко вивчали можливість діагностування емоційних станів піддослідних методом надання кольорових переваг (тест Люшера). З ціллю верифікації результатів емоційні стани викликалися у піддослідних за допомогою гіпнотичного впливу. Знаходячись в такому стані "радості", піддослідні частіш за все надавали перевагу червоному і жовтому, а відштовхували коричневий і чорний. Прищеплення "почуття провини" викликало надання переваги сірому і синьому кольору, а червоний і жовтий, навпаки відійшли в кінець кольорового ряду.А.М. Еткінд (1979; 1980-1985) провів серію досліджень кольороемоційних значень у дорослих. В першій роботі (1979) вивчалося спряження восьми кольорів тесту М. Люшера з 9 основними емоціями за К. Ізардом. В таблиці 8 представлені частоти асоціацій кольорів (в з емоціональними факторами Ізарда (в кожний фактор включено по три окремих емоції).Емоція радості, що відображає факт задоволення потреби (або її перевиконання), тобто, психофізіологічно і психологічно проставлена першим трьом і в своєму колірному значенні протилежна негативним переживанням.Що стосується таких емоцій як "цікавість", "здивування", "огида", "сором", то їх колірні профілі далеко не так однозначні і психологічно зрозумілі. Складається враження, що піддослідні дуже затруднялися при визначенні колірних профілів, що мають, на відміну від попередніх, значно меншу степінь внутрішньої злагодженості.

Колір і характер

Аня — Fri, 14 Nov 2014 06:53:21 GMT

Різноманітність теоретично-методичних підходів у вивченні індивідуальних та типологічних особливостей людини значно затрудняє продуктивне порівняння результатів, отриманих при дослідженні взаємозв'язків між відношенням до кольору і характером. Взагалі використовується поняття „характер" достатньо умовно - як позначення стійких зовнішніх факторів (що стосуються поведінки), що себе проявляють та внутрішніх (психічних) умов. Найчастіше спеціально не диференціюється поняття темперамент, характер, особистість, оскільки в різноманітних психологічних школах їм дається найрізноманітніше трактування, а також тому, що дійсно не так важливо яка із перерахованих інстанцій надає більшого впливу на відношення суб'єкта до кольору, а важливо встановити, що подібний вплив взагалі існує.Л.П. Урванцев (1981) говорив про наявність залежності між наданням переваг у кольорі та факторами "екстраверсії" та "нейротизму" за Айзенком. Піддослідні з високими показниками нейротизму лише невелику кількість кольорів оцінюють нейтрально. Кількість кольорів, яким вони надають перевагу у інтровертів в два рази менше, ніж у екстравертів. Останні частіше обирають відтінки червоного і жовтого і рідше - синього та зеленого. У інтровертів Л.П. Урванцев відмічає протилежну тенденцію.
У дослідженні І.М. Дашкова та Є.А. Устиненко (1980) кореляції між наданням переваг у кольорі (за тестом Люшера) і факторами посібником з питаннями Айзенка виявлено не було.При дослідженні 100 студентів отримана пряма кореляційна залежність між наданням переваг червоному кольору і рівнем екстраверсії. Піддослідні з високими показниками екстраверсії достовірно частіше надавали перевагу червоному, ніж піддослідні з низьким рівнем екстраверсії (інтроверсією). В ході дослідження був виявлений факт високого рівня схожості у виборі кольорів піддослідних з полярними оцінками по шкалі "екстраверсія". Особливо, це відноситься до червоного кольору: і виражені екстраверти та інтроверти виявляли найчастіше надання переваги саме йому. Мабуть, це відобразилося на відносно невисокому показнику лінійної кореляції Персона для червоного кольору. Факт цієї схожості підтверджує припущення А.М. Еткінда (1985) про переважно нелінійний характер зв'язку між колірними виборами та оцінками рис особистості за допомогою опитувальних методів.
При всій заманливості знаходження певного, стійкого зв'язку між особистими рисами людини та його відношенням до кольору, слід визнати, що шлях пошуку лінійної кореляційної залежності між виборами кольору та показниками особистих опитувань є малоперспетивним.В якості альтернативи можна розглядати підхід, запропонований самим М. Люшером в книзі "Чотирикольорова людина" (1977), де основою типології характерів служить сам колір.Значно об'єднує можливості вивчення зв'язків кольору з типовими особливостями особистості людини те, що дослідники, як правило, використовують лише один засіб виявлення відношення людини до кольору - метод кольорових переваг. Тому викликає особливу цікавість робота І.Г. Безпалько (1975), в якій вивчалося співвідношення між порогами кольоророзрізняння та симатотипамію. Було виявлено, що середні величини колірних порогів для пікніків та астеніків різко та достовірно відрізняються між собою по всьому спектру кольорів. Колірні пороги у пікніків перевищували аналогічні астеніків. При чому, ці відмінності значно перевищували коливання колірних порогів, обумовлені зміною емоційного стану. У пікніків зі зміною емоційного стану виникала якісна зміна профілю порогів кольоророзрізняння (співвідношення порогів червоного та синього), а у астеніків - кількісне. Автор роботи не виключає, що подібні відмінності між пікніками та астеніками можуть мати відношення до запропонованої Е. Кречмером (1924) структурі емоціональності у даних симатотипів (диатетична шкала настрою пікніка: від веселощів до смутку, психоестезична - астеніка: від підвищеної до пониженої чутливості).Ще одним обмеженням, що служить можливістю знаходження взаємозв'язку між відношенням до кольору та характером слід визнати обмежене число показників, що характеризують особливості надання переваг у кольорі у людини. Очевидно, що тільки колірних рангів явно недостатньо для виявлення можливих кореляцій. Спробою подолання цього обмеження стало дослідження І.І. Кутько (1997) про взаємозв'язки надання переваг у кольорі та акцентуацією характеру у підлітків.

Емоційний вплив кольору

Аня — Fri, 14 Nov 2014 06:51:58 GMT

При психологічній дії мова йде про почуття та переживання, які ми можемо відчувати під впливом того чи іншого кольору. Цей вплив дуже тісно пов'язаний з оптичними особливостями кольору.Абсолютно зелений є найспокійнішим кольором. Він нікуди не рухається і не має ні звуку і не викликає ні радості, ні печалі. Ця постійна відсутність руху добре діє на стомлених людей, але може з часом і набриднути. При введенні в зелений колір жовтого він оживає, стає більш активним. При доданні синього, змінюється навпаки, він робиться біль серйозним, вдумливим.З іншого боку, жовтий колір турбує людину, колить його, збуджує. Порівнюючи зі станом людської душі, його можна було б використати як мальовничій вираз безумства, сліпого сказу (жовтий колір Достоєвського).Синій же схильний до поглиблення. Чим глибше, темніше стає синій колір, тим більше він прикликає людину до безкінечного, будить в ньому голод до чистоти та надчутливому. Дуже темно синій дає елемент покою. Синій, доведений до межі з чорним, віддає призвук печалі. Стаючи більш світлим, синій набуває байдужого характеру і стає людині далеким і байдужим, як блакитне небо. І, стаючи світліше стає все більш беззвучним, доки не дійде до беззвучного покою - білого.Часто білий колір сприймається як „некольровий". Вій як би символ світу, де зникають усі фарби, всі матеріальні властивості. Тому і діє білий колір на нашу психіку як мовчання. Але це мовчання як би не мертве, а, навпаки, повне можливостей.Чорний колір, навпаки, діє як дещо без можливостей, як мертва пляма, як мовчання без майбутнього.
Рівновагу білого і чорного породжує сірий. Звичайно сірий колір не може дати ні руху, ні звуку. Сіре - беззвучне та нерухоме, але ця нерухомість іншого характеру, ніж у зеленого кольору, створеного двома активними кольорами: жовти і синім. Тому сірий колір - це безшумна нерухомість.Червоний колір ми сприймаємо як характерно теплий колір, впливає внутрішньо як життєдайний, живий, турбуючий колір, що, однак, не має легковажності жовтого. На відміну від жовтого червоний колір як би палає всередині себе. Але ідеально червоний колір дуже змінює свій вплив при зміні кольору. При доданні в червоний колір чорного виникає жорсткий, не здатний до руху коричневий. В біль холодному тоні у червоного зникає активність полум'я. Стаючи помаранчевим, червоний набуває променистості жовтого, але постійно зберігає серйозність.Фіолетовий колір - це немов охолоджений червоний, тому він звучить дещо болісно, як дещо придушене і сумне.Вибір переважного (улюбленого) кольору людиною визначається його характером і залежить, також, від соціального фактору. На основі соціологічних досліджень був отриманий наступний ряд кольорів по мірі зменшення надання переваг: блакитний - фіолетовий - білий - рожевий - пурпурний - червоний - зелений - жовтий - помаранчевий - коричневий - чорний.

Символіка кольору

Аня — Fri, 14 Nov 2014 06:50:21 GMT

Символіка кольору опирається на об'єктивні особливості психіки, на все можливі асоціації, нерідко доволі прості: зелений - весна, пробудження, надія; синій - небо, чистота; червоний - вогонь, кров; жовтий - сонце, життя; чорний - темнота, страх, незрозумілість, смерть. Таке мотивування має в свій основі життєвий досвід, який доповнюється міфологічними, релігійними та естетичними поглядами. Як правило, синій колір означає мислення, жовтий - інтуїцію, червоний - переживання, зелений - функцію сприйняття. Але буває, так що в одному і тому ж кольорі поєднуються протилежні значення, наприклад, жовтий - жіночність та зрада. З іншого боку одному і тому ж абстрактному поняттю відповідають різні кольори: любов - материнська - білий, - до Бога - синій, - до себе - жовтий, - до коханого - червоний, до друга - зелений, секс - чорний.Це можна сказати про максимально насичені кольори, так як при зміні кольору його символіка теж змінюється, так, наприклад, червоний - активність, пристрасть, при добавленні білого стає рожевим, що символізує ніжність. При добавленні чорного стає бордовим, що має „аморальний" символістський зміст. Найурочистіше сполучення - це білий, червоний і позолота. Постійні і канонізовані значення кольорів в геральдиці.В таблиці 9 приведені дорогоцінні метали та камені, що відповідають даним кольорам, а також символістичні значення, якими геральдика наділяє певні кольори. Колір здатний викликати певний емоційний і душевний стан, але один і той же колір у людей різних народів викликає різні емоційні враження, наприклад, у Європі траур чорного кольору, А у Китаї та Японії, навпаки, білий. Зелена барва для європейців символізує мирні надії, а в країнах ісламу це барва бойових стягів. В Європі фіолетовий колір символізує дружбу, велич, розкіш. Це колір єднання. Він уособлює чоловічу силу, злагоду, колективні цінності. А в Японії цей колір виражає сум, біль.

Відчуття часу і простору.

Аня — Fri, 14 Nov 2014 06:39:36 GMT

Найбільше почуття віддалення від предмета створюють кольору синьо- блакитній частині спектра. Помаранчево-жовті кольори дають ефект наближення предметів до спостерігача. Сприйняття в спектрі синьо-блакитних кольорів сповільнюється аж до відчуття його повної зупинки. Максимальне відчуття прискорення досягається в області жовтого та помаранчевого. Найбільш важкими сприймаються кольору тим-ні, наближені до чорному, а також сині кольори. Відчуття мінімальний тяжкості досягається в області жовтого кольору, який виглядає найбільш легким і повітряним.